|
|
|
|
|
|
|
||||
|
Протоієрей Анатолій Холівчук любить і живе вірою в майбутнє для кожного маленького, але такого гідного українця – Олег Володарський Автор: Вячек Дата: 01.05.2019 08:11 Отче Небесний! Ти поблагословив мене дітьми й поклав на мене обов’язок трудитися над їхнім вихованням. Знаю, Господи, що колись Ти побажаєш від мене звіту з цього важливого обов’язку. Свідомий (свідома) цього, звертаюся до Тебе й смиренно благаю: просвіти Протоієрей Анатолій Холівчук. Капелан, настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця (с. Старі Богородчани). Бог і Україна – це те, чому присвятив своє життя цей чоловік. Священичество, Майдан, волонтерство, капеланська служба. А ще він люблячий батько та чоловік. Це неможливо приховати, неможливо не помітити. Такі емоції та почуття одразу привертають до себе увагу. Адже він з таким теплом, з такою любов’ю ділиться з нами своїм щастям від того, що його донечка почала говорити з Богом. Отець Анатолій – мудра людина. Він чудово усвідомлює, чим він ризикує. Там, на війні. Проте в ньому немає ані страху, ані сумнівів. Він сповнений ВІРИ, котрою щедро ділиться і з солдатами на передовій, і зі своїми прихожанами. А в мене серце завмирає, коли я думаю про те, що мої діти можуть залишитись самі, а я більше не зможу їм допомогти. Нація повинна вивчити – не буває чужих дітей. І сьогодні, коли в країні іде війна, кожна дитина, що втратила батька чи матір, кожна вдова, кожна мати, що оплакує своє дитя – це тест на людяність для кожного з нас, проваливши який, ми назавжди втратимо частинку себе. Байдужість вбиває душу. Остаточно. Невідворотньо. Ми зобов’язані навчитися допомагати. Непомітно. По-доброму. Підтримувати тих, кому зараз це надважливо. Зараз гинуть кращі з нас. І на нас лежить відповідальність перед ними. Ми своїм життям маємо довести, що вони не помилилися в нас, віддавши свої життя заради нашого майбутнього. Дві різних України. Одна воює та вмирає, ділиться в окопах останнім шматочком хліба, інша – живе без війни і мріє про відпочинок на океанському узбережжі. Не розумію і ніколи не зможу зрозуміти. Маленькі українці віддають останні крихти, а жадібні, зажерливі кроти ховають свої скарби, котрі не приносять їм нічого, окрім ракових пухлин і інсультів. Анатолій Холівчук пишається своїми дітьми. Його гордість за маленьку донечку, котра з дитячою наївністю вже звертається до Господа зігріла мені душу. Для нього те, що його дитина знає, в кого просити любові та віри – найкращий подарунок. Адже завдяки цьому його діти ніколи не залишаться самотніми. Їх батько буде завжди поруч. І Небесний і земний… Діти, батьки яких з самого дитинства навчають їх щиро та відкрито звертатися до Бога, набувають душевного спокою і назавжди позбавляються самотності. Навчивши дітей поважати свою Націю, навчивши їх Богу і Україні, ми навчаємо їх людяності та самоповаги. Священник. Капелан. Українець. Батько. Щасливий батько, котрий любить і живе вірою в майбутнє не тільки для себе і своїх дітей, а й для кожного маленького, але такого гідного українця. Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Анатолій Холівчук https://youtu.be/HQ6gdPresW8
Ваши комментарии |
Чат Опросы Музыка Треки НеForМат Юрпомощь Академия О сервере Биржа Магазин Платежная Earn&Play Форекс Для контактов skype:noo.inc 
 
|
| Редакция за авторские материалы ответственности не несет стать автором |
|
компании NOO 
|
||||||||||||